УЖИ́ТИЙ (ВЖИ́ТИЙ)
УЖИ́ТИЙ (ВЖИ́ТИЙ), а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до ужи́ти1.
2. у знач. прикм. Який був у вжитку, використовувався. Сірко.. забирав з кухні і виносив відро з ужитою водою (Сенч., Опов., 1959, 194).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 402.
Смотреть больше слов в «Словнику української мови в 11 томах»
УЖИ́ТИСЯ →← УЖИ́ТИ1